|   | Дійові  особи:  
-  два малолітні, але дуже амбіційні брати Пунтик і Юсик (дозволяється  змінювати імена і персонажі разом зі зміною прим-артистів, що грають їх  ролі),  
- голос за кадром,  
- кіптява від газу (на очах у дійових осіб).
- газ ( товар, можна змінювати в залежності від геополітичних потреб)
Голос  за  кадром:
«Газ.  Відомо  нам  тепер,
стратегічний  наш  партнер
і  колишній  страший  брат,
шле  з  Сургуту  акурат.
Чи  з  Туркмену,  чи  з  аналу,
Нам  -  аби  ся  продавало.
Світ  купує  весь  за  гроші.
Ціни  ринкові,  хороші.
Дав  зелений  -  взяв  товар,
Нам  тепло  і  вам  навар.
Іновірець,  чи  холуй,
Чи  солідний  хитрий  шах,
Приціняйся,  гріш  давай
І  товара  забирай.
Але  путолобий  пан  
В  геополітичний  план
Газ  узявся  записати
І    умови  диктувати.»
Пунтик:
“Хочеш  газу  брате  милий
По  ціні,  щоб  не  свербіло,
Щоби  вічно  буть  ріднею
Із  московською  сватнею?
Ти  в  Європу  зад  настав,
“Твьордий  знак”  в  абетку  встав,
І  звичайно  нам    віддай  
сконно  наш  -  татарський  край.
Брат!  Для  дружби  треба  нам
Все  ділити  “пополам”.
Схід  -  віддай,  а  Захід,  знай,
Нам  не  шкода  –  залишай.
Й  ще.  Щоби  комфортно  жили
Руськомовні  наші  милі
І  на  Заході  мабуть,
Ти  про  НАТО,  брат  –  забудь.
Не  дивись,  що  браві  наші
Разом  з  НАТО  точать  каші.
Це  для  миру  й  на  добро,
Ви  ж  лишень  -  щоб  нам  на  зло.
Наш  експерт  -  Ветрова  Ната  -
Скаже  вам,  як  бути  з  НАТО,
З  ким  вживати,  з  ким  не  пити,
Й  взагалі,  як  треба  жити.
Севастополь  –  Руска  слава,
Там  наш  флот  нехай  поплава.
Ох  і  дружно  поживем  
І,  дасть  Бог,  не  нападем.
І  оце  іще.  Європа.
Там  же  ж  зараз  просто  тяжко.
Ну  а  ви  чомусь  прете.
Наших  пільг  не  берете.
Глянь  на  схід,  які  простори.
Ліс  і  тундра,  сніжні  гори.
Ми    готові  вас  прийнять,
Щоб  ви  жили  «хорошо».
Пригадай!  Буржуїв  гнали,
Вас  з  під  німців  визволяли.
Та  й  бандитів  ваших  били.
Ми  ж  вас  завше  боронили!
Щоби  українця-брата
У  біді  не  залишати,
Ми  у  вас  лишились    жити
І  від  зла  відгородити.
Від  нещастя  і    негоди,
Буржуазної  породи,
Від  панів  та  інших  злих,
І  від  рижих  зайд  лихих.
Від  УПІстів  і  бандерів,
І  від  польських  мародерів,
Від  УПА  і  від  УНСО
УЕНА,  ЕНУ,  УВО…
А  тепер  ви,  на  біду,
Йдете  в  США  на  поводу.
Ми  ж  вам  вірний  шлях  укажем.
Дружбу  новую  завяжем.
Економіку    направим
І  контроль  над  всім  поставим,
Наш,  слов’янський,  не  чужий,
Рідний,  серцю  дорогий.
Ну  а  мова,  що  за  „вздор”,
Нею  чиниться  „роздор”,
Популярності  немає,
Ще  й  “могучий”  утискає.
Українці  пречудовні  -
Рускомовні,  укромовні,
Де  б  не  жили,  не  росли
Всі  вони  для  нас  вкраїнці.
Ви  не  згідні?  Ми  не  лаєм.
Газ?  Подачу  припиняєм!
Труби  вже  довкіль  ладуєм,
Свічки,  дрова  пропонуєм."
................................................................................
Юсик:
“Щиро  вдячні,  русий  брате!
І  низький  уклін  віддати,
Можем,  ревно,  за  пораду,
Тільки  передом  до  заду.
Наше  немовля  «догнало»,
Що  пів  світа  вам  замало.
Дивна  пиха,  дута  міць,
Федеральна  цароміць,
і  захланність  понад  міру,
і  усе  -  заради  "миру".
Від  Кавказу  до  тайги
Всюди  банди,  вороги.
Хоч  ти  кіл  теши  на  лобі
проти  рускіх  -  вже  в  утробі
діти  примусу  до  миру
із  кавказької  квартири
нагло  скубають  щодня
двоголове  орленя.
Та  й  нема  де  правди  діти  -
гинуть  безневинні  діти
і  без  краю,  і  кінця
демократія  оця.
Так  вже  в  небі  розписали,
що  нам  землю  добру  дали.
Ну  і  ваші  не  дрімали  -
укрупняли  ,  розширяли.
Комі,  мордви,  чукчі,  хани
нині  стали  росіяни.
Чи  з  подяки,  чи  од  крові,
вірні  царському  орлові,
а  вкраїнці,  ну  ніяк
не  приймуть  двухглавий  знак.
Бо  не  мікро-  ми,  не  мало-
наплодилось нас  чимало
і  здобувши  досить  слави
доросли  і  до  держави.
Наша  воля  міцно  шита,
щиро  вірою  прикрита,
в  жилах  мужніх  кров  прадавня,
у  серцях  звитяга  славна,
у  очах  свободи  блиск,
не  злякає  вражий  тиск.
Із  трипільської  культури,
із  козацької  натури,
із  бандерівських  звитяг
зшитий  Український  стяг.
Ми  ж,  допір,  народ  терплячий
і  далеко  не  ледачий -
дружньо  хамів  розметем
і  у  тундрі  проростем.
А  тепер,  щоб  мирно  жити
треба    плідно  ся  трудити,
а  не  підло  догоджати,
чи  покірно  плазувати.
Бо  братання  -  це  рівня,
віра,  відданість  щодня,
безкорисна  допомога,
спільна  до  добра  дорога.
Не  втручання  і  не  лайки,
не  “закручування  гайки”,
не  палашик  за  спиною,
не  спітнілою  рукою.
Не  клятьба  про  вічно  разом,
а  повага,  без  образи,
самобутності  і  чести
щира  данина,  без  лести.
Де  братерство  -  там  немає:
то  даю,  то  забираю,
безоглядний  інтерес,  
вигода,  вправний  процес.
Блокування  і  погрози,
економіці  загрози,
видворяння,  недовіра,
абсолютна  власна  міра.
Гроші  взяв  –  товар  віддав,
Тут  немає  братських  справ.
І  іще,  маленьку  фразу:
«Вас  поморить  сморід  газу».
(далі  буде)
06/2008  p. 
														ID: 
															349147
														
														Рубрика: Поезія, Сатира
 дата надходження: 09.07.2012 14:27:42
 © дата внесення змiн: 17.03.2014 08:49:02
 автор: Андрій Чернівець
 
													 Вкажіть причину вашої скарги |