Так, я був мертвий,
І кров змішалася з слізьми.
Не чув ні пострілів, ні болю,
Неначе ти вже не з людьми.
Але чомусь десь іздалля
До тебе линуть крики, плач, мольба.
Кудись зникає те блаженство,
І ти вже знаєш: ще війна.
Війна страшна,кривава, довга,
Війна без розділів і сцен.
Вона іде, вбиває все,
І , зрештою, мене.
Так, я вмер…і снилися мені
Моєї вірної пісні
І наша хата коло тину,
і у колисочці дитина…
Та ні, я ще живий,
Я ще люблю, я ще молюся Богу.
Нема очей, нема руки,
Та я збираюся в дорогу.
Стрічай же, милая моя,
З війни того, хто любить…
І з твоїм дотиком руки
Дишу на повні груди…
Встаю і йду додому,
Біжу, спішу, лечу,
Щоб привітать її уклоном:
Щасливу зіроньку мою!
Люблю,
Ти знаєш…
Твій… живий…
ID:
341461
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 02.06.2012 21:02:51
© дата внесення змiн: 12.09.2014 18:03:02
автор: :)ksana
Вкажіть причину вашої скарги
|
