Цим чудодійним сном проспала доля,
І ніжним вітерцем вона пройшла
Дісталася-таки, до сво̀го моря,
І місце там, собі мале, знайшла...
Несла з собою біль і горе,
Немов лише, вона така одна
Була черства неначе темні гори,
Шукала волю всюди, як тепла...
А море, можливо, не чує,
Як квилить і стра̀жда вона
Вже більше у снах не зимує,
Не пустить туди, вже логічна вина...
