Каже, якось баба діду,
Я в Америку поїду.
Розсміявся старий дід,
Скільки ж тобі бабо літ?
На те баба не зважала,
Всі документи зібрала,
Тай майнула у сільраду,
Щоб дали, якусь пораду.
Голова сільради, диво,
Подививсь на бабцю мило,
Запитав серйозно так,
Жартувати був мастак.
Скільки літ вам не брешіть,
Все по правді напишіть.
Баба довго щось писала,
Ту анкету заповняла,
Та писати добре не вміла,
Бідна геть уся спітніла.
Не замужня, нема діда,
Звати її мадам Ліда,
На старості своїх літ,
Хоче ще побачить світ.
Голова подививсь строго,
Що ви пишете небого,
Нема діда, що за жарти,
Ви його бабцю не варті.
Хочете їхати то з Богом,
Будете лиш за порогом,
Оженю я діда вмить,
Не одна бабця не спить.
Його швидко підберуть,
Вирушайте бабцю в путь,
Розходилась тут старенька,
Не така вже я дурненька,
Навіщо мені та мадам,
Діда свого не віддам,
Не віддам за ті доляри,
Будемо доживати в парі.
ID:
321927
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 14.03.2012 22:07:45
© дата внесення змiн: 15.03.2012 19:25:38
автор: Антоніна Грицаюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
