Тебе висмикувать з усього
мій погляд знову й знову вчиться.
Я не вкажу тобі дороги
моя білява таємнице.
Усюди зблискуєш вогнями
в мережах роздоріжжя
і знов тебе в собі ховає
тривожне Запоріжжя.
І знову тиша довкруги
сріблясто снігомружна.
І знов асфальтні береги
від спокою ледь пружні.
Та час тече, як та вода
з небесної криниці...
Тебе ж мій погляд вигляда
білява таємнице.
