Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: Не приручай - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Діана Сушко, 01.02.2012 - 15:43
Вірш чудовий!! Дякую Вам "Не приручай, молю, не приручай Допоки сам безтямно не полюбиш." Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Діаночко,дякую Вам за чуттєвість Вашу і співпереживання!
Тарас Слобода, 01.02.2012 - 14:23
я б ще добавив: "не приручай, та не обмежуй дії" а вірш - як завжди суперський, Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
*SELENA*, 01.02.2012 - 14:09
Я пару днів назад дивилася дискусію чоловіків-психологів про чоловічі і жіночі відмінності в різних сферах життя, в т.ч. відношення до любові. Про жінок вони вгадали..., а от відносно себе відверто константували, що жінка поряд з чоловіко потрібна за для задоволення і втамування його ЕГО - усвідомлення, що він має у власності не тільки матеріальні, але й духовні цінності, які в любий момент, при нагоді, може замінити (це не моя власна думка - на жаль, я передачу дивилася фрагментарно, тому не можу дати посилання), але такі висновки читала не раз - прикро, але що маємо те маємо... ![]() МАБУТЬ НЕ ПОТРІБНО ПРИРУЧАТИСЯ, А ТО МИ ДУЖЕ ДОВІРЛИВІ - НАМ РІДНА ПОЛОВИНКА ПОТРІБНА НЕ ДЛЯ ЗАДОВОЛЕННЯ ВЛАСНИХ АМБІЦІЙ, А ДЛЯ ГАРМОНІЙНОГО ЖИТТЯ В ЦІМ СВІТІ... Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І то правда,Селеночко:не дозволяймо себе приручити,щоб потім не страждати...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за теплі слова!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пані Галино,щиро вдячна!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І за троянди прекрасні моя Вам щира подяка! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Надю!
Т.Столяренко-Малярчук, 01.02.2012 - 12:37
На рідній мові - краще, але, може, хтось не розуміє...Дуже сподобалось! Без слов ушёл ты, не обняв меня, И света теплого с собою горсть забрал... Рассвет холодный, серебром звеня, На сердце инеем цветы мне рисовал. Но перетрутся зерна огорченья И слезы горести истают на ресницах. Ты только не позволь любви цветенья, Там, где надежде не дано искриться. Среди снегов весну не пробуждая, Пусть слов коварных не прошепчут губы! Не приручай - прошу и умоляю Пока ты сам безумно не полюбишь… Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
АнГеЛіНа, 01.02.2012 - 12:34
"А ти пішов-без дотиків, без слів,Сховав в кишені теплу жменю світла..." Слова ці, справді, - знайдені душею і серцем... ДУЖЕ ЩИРО!!! ВІДКРИТО!!! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Ластів'ятко,за твої теплі,душевні слова!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вітю,моя Вам щира подяка!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви праві:це,ніби на вістрі емоцій-розчарування,відчай,усвідомлення гіркої правди,пересторога...Дякую щиро за гарну світлину і Ваше розуміння!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Анно,дякую щиро!
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||