Я бачу сонце в небі й плачу,
я у жалю за ним тону.
Я силу всю на марне трачу.
Свободою кидаюсь в пустоту.
За ним і небо часто плаче-
вливає бруд з дощем у світ,
Вмиває душі ці пропащі,
отримує скупий отвіт.
І притягаються тяжінням
усі краплинки на вікні,
та падають стрямко до низу
і робивабться на дні.
