На взлітній смузі ланцюги вогнів -
Минулих літ суворі маяки,
Раз в рік на ній стрічаю журавлів,
І кожен день - сріблясті літаки.
І ті, і ті приносять з синіх хмар
Ковток повітря з батьківських долин
І я його вдихаю, наче дар,
І оживаю пульсами клітин.
А потім проводжаю знов в політ
І смуток й біль на крила їм кладу,
Кладу любов, як свій синівський звіт,
За ті роки, що в маяках гудуть.
Гарно і в той же час сумно-чому людина не може в себе дома бути ,а не на чужині...
(перекликається вірш з моїм "Повертаюсь додому...)
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені здається, Галинко, що то така наша доля. Одвічно на Західній Україні бракувало добреоплачуваної роботи, а тепер і взагалі роботи. От і скитаємся по світу, як ті журавлі. Дякую
