Зазвичай – розпадаюсь на молекули.
Наразі – атоми.
Катони – деколи.
І не суть, що початки латентности.
Паростки сиплого,
зародки єдности.
Поза простором тіпає-борсає.
Трохи скалічена
й прикрита торсами.
Що частинами, що очима.
Навіснію
з чимось.
29.04.06
