* * *
Розмови наші тихі вечоро́ві
І погляди в зоріннє небо те...
Тоді нам бу́ли ночі кольорові
І бачили, як рута нам цвіте.
Та ви́дко мріями занадто ми упи́лись
Й садочки рути – у́яви рясні́,
І в спільній зірці, вийшло, помилились,
А кольорові ночі були в сні.
Павло Гай-Нижник9 серпня 1991 р.Гай-Нижник П. Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.59.
