Що можу я? Слова… слова… та й годі.
А озирнусь - у темряві стою.
У сукні, як завжди, не по погоді.
Серед світів… в безумства на краю.
Що можу я? Всміхаючись співати.
У серце ж бо ніхто не зазирне.
Прийде світанок тихо до кімнати
Цілунком сонця до чола торкне.
І знов слова, як вітер на долоні
Нестиму в світ, де за вікном зола.
Я чула, кажуть що зірки холодні.
Але повірте, то лише слова.
та люди що НЕ ЧИТАЮТЬ людей - тільки втрачають....Друга справа - це їсти невмілі, графоманські бредні - та ставити їм оцінку засновану на взаємооцінюванні...Оце початок кінця творчості...як на мене...
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та ще й хвалите...
вірш - лише слова, але дуже вмілі...