Ми зажди юні, молоді навіки,
Нам ще життя не далося взнаки.
У жилах кров пульсує немов ріки,
Звиваючи ненависні шляхи.
Хіба важливо, що смерть за нами ходить?
Та смертю є по своєму життя.
В житті стояли перед нами сходи,
Ну а тепер ненависна рілля.
І проростають на землі дерева,
Дерева щастя, долі і біди,
А ми ідемо дивлячись до неба,
Ховаючи за пазуху плоди
!
