Він як спогад упав
На зелений асфальт
Покотились зіниці криваві.
Він лежав і мовчав
І дививсь в далечінь
І втішався, а губи мовчали.
Я дивилась униз
Я ридала навзрид
І плекала ілюзії вперто.
Він мене обійняв
Потім щось бормотав
У цю мить моє серденько вмерло ...
Він встав і пішов
Я дивилася вверх
Я дивилась у небо глибоке.
І відкрилися крила
І роззулися очі
І розкрив світ обійми широкі.
