А коники сюрчали так дзвінко у тиші,
І зорі сіяли на синьому тлі,
І вітер спогорда віти колише,
І тіні десь гинуть у млі.
Літо знову ридає останніми днями,
Журно й нестримно до осені йде,
Жовтогарячими займеться вогнями,
Листям печально під ноги впаде.
Відтривожився зливами червень,
Відспівався липень в очах,
І дмухнув прохолодою серпень,
Гупнувши яблуком в інших садах.
серпень 2002 р.
