Її білесенькі рученьки
Його руками обійма,
Вона сумує десь далеко,
Але він знає:все дарма.
Вона не вірить в вічну дружбу,
Коли у полудень бува
Побліклі образи леліє,
І руки вгору підійма.
А вітер пестив ніжне личко,
І сонце променем своїм
Леліяло гарненьке вічко,
І все пішло,немов, у дим.
