Неначе нежить настрій в надвечір’я,
Дощ дріботить… Та ж це сльозяться очі
У янголів, що якось неохоче
Лікують грип і чистять біле пір’я…
Самотній промінь місяця над Львовом
Іде кудись у сторону аптеки,
Яка була колись давно й далеко
На площі Ринок. То було чудово,
Бо ж янголи, які в Домініканці
Співали часто й надривали зв’язки,
Літали в ту аптеку мов у казку
Й платили за мікстури співом й танцем…
