Давай балачку про любов почнемо ще раз
Ти ж не спиш?
Лиш мрієш, мрієш, мрії - ген
Блукають по кімнаті тихо
Мов одинокі вівці в лузі десь далеко
І так далеко що й не видно
Ні пастуха, ані отари…
А ми, чаровані любов’ю,
Так щиро і несамовито
Бажаєм щастя.
Щоб безтями.
Віддатись ніжності двох тіл
Що розігріті як вуглинки
Дають нам світло і тепло
Не залишають ні пилинки
Та знов, мов фенікси, летять
У вись, до сонця й місяця
Отак…
І поговорим про любов.
Які ще мови краще знаєш?
Хіба ж є краща, ніж оця
Коли так ніжно пригортаєш
Й шепочеш тихо: “Ти моя”
05.11.2024 Esbjerg, Denmark