Фенікси

Давай  балачку  про  любов  почнемо  ще  раз
Ти  ж  не  спиш?
Лиш  мрієш,  мрієш,  мрії  -  ген
Блукають  по  кімнаті  тихо
Мов  одинокі  вівці  в  лузі  десь  далеко
І  так  далеко  що  й  не  видно
Ні  пастуха,  ані  отари…
А  ми,  чаровані  любов’ю,
Так  щиро  і  несамовито  
Бажаєм  щастя.  
Щоб  безтями.
Віддатись  ніжності  двох  тіл
Що  розігріті  як  вуглинки
Дають  нам  світло  і  тепло
Не  залишають  ні  пилинки  
Та  знов,  мов  фенікси,  летять
У  вись,  до  сонця  й  місяця
Отак…
І  поговорим  про  любов.
Які  ще  мови  краще  знаєш?
Хіба  ж  є  краща,  ніж  оця
Коли  так  ніжно  пригортаєш
Й  шепочеш  тихо:  “Ти  моя”
                             05.11.2024  Esbjerg,  Denmark  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062788
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2026
автор: тихенький хлопчик