Я читаю тебе поміж рядків,
Часто бачу на пейзажних полотнах,
В архітектурі Ренесансу зустрів –
Застигаю й дивлюся німотно.
Ти летиш красою крізь час,
Ніби вік – це для тебе хвилина,
І в очах навіть вогник не згас,
А вуста, мов додержані вина.
Неслухняне волосся із пліч –
Заглядаєш промінням у віконце.
Ти характером, певно що, в ніч,
Та красою вдалася – у сонце.