ПОДЯКА
Щиро вдячна тобі,
Що відкрив мені очі.
Що не дав полюбить,
Як душа моя хоче.
Хоч вона і болить,
Тихо серденько плаче.
Та все швидко згорить,
Бо не можна інакше.
Знай, не можна любить
Чоловіка із криги.
Лід розтане за мить,
Лиш залише відлигу.
Та не будеш тепер
Ти любити ніколи.
У багно загрибеш
Ще і словом уколиш.
Я тебе берегла,
Як дитиночку хвору.
Та ніяк не змогла
Зупинити укори.
Бо немає тепла
У твоєму серденьку.
Маєш стільки ти зла...
Ой прости мені , ненько!
Постараюсь тобі,
Боря, я догодити.
Наказати собі,
Щоб тебе не любити.
Я залишу усе
У душі одинокій.
І життя хай несе
Непокірний мій спокій.