А я боюсь вірші писати,
Хоча вони із мене пруть.
Писати хочу про кохання,
Але виходить тільки лють.
Слова мов жар із язиками
Від болі відчаєм плюють.
Писати хочу про природу,
Як квіти всюди зацвітуть.
Але мій зір мутний від диму,
Я бачу лиш дощі, що б'ють.
Я бачу лиця невеселі,
Які мов тіні просто йдуть.
В яких емоції пропали,
Які існують, не живуть..
Я пам'ятаю як писалось,
Як серце билось із грудей.
Я пам'ятаю як сміялись,
Як люди тішили людей.
А зараз душі заховались
За сотні, тисячі дверей.
Самі замкнулися і разом
Замкнули всіх своїх дітей.
12.10.2025
