Зранку крізь віконце
Зустрічаю сонце
І вітаю днину
Так, немов людину,
В інший край провівши
Ніч. На небо звівши
Очі, споглядаю
Небо в ріднім кра́ю.
А воно блакитне,
Також непохитне.
Де-не-де хмаринки
В нім, та ні краплинки
Не паде з них поки.
В нім летять сороки
Й інші пташенята.
Вся земля, обнята
Небом ще квітує,
Хоч уже панує
Осінь-королева.
Вбрані ще дерева
В листячко зелене
Й квіти, що у мене
В серці почування
Світлі, мов світання
Сонячне світило,
Будять ніжно, мило,
Що лише радіти,
Як веселі діти,
Хочеться без краю
У коханім кра́ю.
Євген Ковальчук, 06. 10. 2021