Повів вітру відчуваю
На своїм лиці
В любому своєму краю
Й сонця промінці
В той же час лице ласкають
Лагідно моє,
В тіло, в серце упускають
Всі тепло своє,
Що розбуджують в них мило
Світлі почуття.
Ніжне сонячне світило
Протягом життя
Світить, сяє та палає
В ясних небесах
І проміннячко пускає,
Що летить, мов птах,
До Землі і укриває
Всіх її жильців,
І так ніжно зігріває,
Що бракує слів,
Щоби ними описати
Всі ті почуття.
Їх лиш можна відчувати
Упродовж життя,
У його окремі миті,
Світлі, чарівні,
Що тим дивом оповиті.
Десь у глибині
Серденька я відчуваю
Диво чарівне
Це, в якім немає краю.
Усього мене
Згодом диво це сповняє,
Світлі почуття
Й думи в мене уселяє
Вже без вороття.
Євген Ковальчук, 04. 10. 2021