Чи від нудьги, чи просто від дощу
Плету на спицях вересневий сплін.
Ще пряжі я для нього прикуплю,
Поки звучить мелодія краплин.
Спочатку сіру, теплу як туман,
А потім теракоту і бордо.
За стінкою сусід мій, меломан
Включив Вівальді, чутно у вікно.
Я так смиренно- солодко до сліз
Вплетаю ноти і нитки у день ‐-
Який це стиль? Бороко, класицизм?
Ой леле, знов прокинулась мігрень.
Закутаюсь у свій строкатий сплін,
Заплющу очі, всотуючи сік,
Чи то дощу, чи ягідок калин.
І вечір вже торкається повік,
Знімає тим одним торканням вмить
Тягар думок і втому, і печаль ‐-
І все пройшло, вже більше не болить.
Згасає вересневий день, на жаль...
