тривога лунає над містом нічним
кияни несуться в метро й коридори
в страху й сподіванні між двох величин
додому несу я пакет із аврори
водночас дратує зловісне виття
і повний пакет що заледве не трісне
уївся у руку і пальці відтяв
яке ж непідйомне красиве й корисне
немов колосальний сигнальний ліхтар
чи промінь надії священну лампаду
несу цей безцінний по суті алтар
із внеском в майбутнє сумнівного складу
не ти так воно тебе в кошик згребе
запхає в рутину без сенсу і зиску
я міцно тримаю пакет
і себе
а в іншій руці ще і щітку
і миску
