Заходить сонце, небо червоніє,
Осінній вечір хилиться на тин.
Світ чорнобривців серце моє гріє,
І сивим смутком стелиться полин..
Як подих вітру листя заколише.
Торкнеться промінь золотом хмарин.
Дзвенить повітря в прохолодній тиші
Летить у небі журавлиний клин.
Куди ж ви птахи милі, проти ночі,
Хоча б ще день в дорогу не спішіть.
Я разом з вами полетіти хочу,
Візьміть мене, чи думи заберіть.
Та, не почули... знову полетіли,
Від лютих зим у свій південний рай..
І ненароком сонце погасили,
Яке скотилось ген, за небокрай.
Осіння туга стелиться імлою,
Тривога шелестить між верховіть.
... Чекаю вас, журавлики, весною,
Любов і мир на крилах принесіть!
