Погляд потопає
Мій у небесах.
Він у них літає,
Мов стокрилий птах.
Небеса базкраї.
Вільні небеса.
У моєму краї
Їхняя краса
Погляд мій чарує,
Вабить і вража.
В небесах мандрує
Він. – А де ж межа
Їхня? – Він питає. –
А її нема.
Небо те безкрає,
Що мов обійма
Землю, як дівчину
Парубок, висить
І у ніч, і в днину,
Їхню кожну мить.
Небо непохитне
Чорне у нічну
Пору і блакитне
В денну у яснý,
Чарівну погоду,
Як сія на нім
Сонце на догоду
І мені, і всім,
Хто живе на цьому
Світі і хто жить
Буде ще на ньому,
Як настане мить.
Небеса. Красиво
В ночі і у дні
В них. Повік це диво
Не збагнуть мені.
Євген Ковальчук, 03. 10. 2021
