У небі прощальний, величний танок,
В серпневім хороводі лелеки кружляють.
Вирій щему, рій тужливих думок,
Пронизують тіло й душу розкривають.
Граціозно розправивши крила,
Несе вітер рідних у далеку даль.
До болю журлива картина,
Летить з ними й літечко на жаль.
На полях лежить густий туман,
Сіра,щільна занавіса прохолоди.
У тиші лунає осінній романс,
Прихід нової пори,матінки природи.
Зачекай осінь, нехай літо ще гостює,
Так хочеться кохатися з теплом.
Серцям любові й ласки так бракує,
Лягай феє тихим, золотим листом.
