Як любо восени та на фізру ходити.
Ласкає сонечко напівоголені тіла, літає павутиння в повітрі, ніби в казці.
Учні не спішать. Вовочка теж.
Він помітив, що в сусідньому саду зріють яблука. Тому не втрачав даремно час, взяв яблуню та й обрусив, помічник.
Обурений сусід позбирав ці яблука в пакет та й розлючений поніс їх до школи, де бігала юрба в спортивник шортах, йому так захотілось випустити з себе пар, сказати:
-Доїдайте й те що залишилось ненаситні.
Але коли він ступив на майданчик , до нього чемного привіталаь молода учителька.
Зніяковівши, він зміг лише вимовити одне слово:
-Пригощайтесь.
Вона все зрозуміла.
Діти вишукувалисьтим часом в шеренгу.
Розрахувались на перший, другий, щоб перші номера зробили два кроки вперед.
Вона, як завжди, окреслила план занять:
Спочатку хлопчики розминаються, а дівчатка біжать три кружки, потім дівчатка проводять на лавочці гімнастичні вправи, а хлопчики біжать шість кругів.
Вовочка:
-А ви, арія Іванівно?
-А я - не дівчинка, Володимире, для вас у мене індивідульні заняття після уроків - навести порядок у садку і продовжити дружні стосунки з он тим, симпатичним мужчиною.
*Всі як опеньки в лісі*
Осінь.
Школа.
Уроки.
Все як завжди.
І час кажуть той же - старовинний годинник весить на стіні і двічі на добу показує вірний час.
І діти як діти, веселі, гомонять, не можуть висидіти ці сорок пять жахливих хвилин, під наглядом цих всевидящих чотирьох очей.
І наука ця якась прадавня й нікому не потрібна.
От вони й вирішили, полеглити свою незавидну участь:
-Пані вчителько, а можна ми перекусимо, нам зранку ніхто вдома й чаю не налив.
Вчителька и то добра душа чи вирішила час потягнути, боя к кажуть солдат спить служба іде, дозволила їм пять хвилин, попити кофе на щось на зуб покласти, а ксласти скажу вам там було, що від їжі потфелики аж репали, про що про що а про це батьки подбали.
Ото вони перекусили й знову проявляють ініціативу, а можна при навчанні використовувати технічні засоби навчання -ШІ?
-Звичайно, любі, чому б і ні.
З цього часу і у учнів і у вчителів життя наладилось - одні відмінники, одному директору головна біль - де стільки золота викопати на таку кількіість золотих медалей.
ID:
1048326
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.09.2025 10:31:31
© дата внесення змiн: 25.09.2025 12:14:06
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
