Людина починається – із слова,
Та з ним – по долі, все життя іде.
Воно – думок і спілкувань, - основа,
Розмову кожну між людьми – складе.
Думки ми ними пишем, вимовляєм,-
Слова – як почерк розуму й душі.
Словами – своє серце розкриваєм,
Історію складаєм і – вірші.
Хоч слово – не стріла, а – глибше ранить,
Наче сокира – відрубає все,
Хоч – не ласо, та міцно заарканить,
Немов ножем – «порізи» нанесе…
Слова, як зброя, - здатні воювати
Проти непримиренних ворогів,
А хворого – уміють лікувати, -
Велика сила є у наших слів.
Думок – одежа, - слово наше кожне:
Засумувати змусить чи – зрадіти,
Або – спасти воно когось, - спроможне,
Теплом надії і добра – зігріти.
