Просто віддай мені срібні краплинки дощу,
І парасольки кульбабок, де сонце і легіт…
Я хочу пити із неба блакить досхочу…
Просто віддай мені зоряний пристрасний шепіт.
Спрагу віддай, що тамується із джерела.
Не сироти моє серце забравши пісні,
Музику степу, де в танці пливе ковила…
Не відбирай світ отой, що я бачу у сні.
Просто віддай, що забрав і від мене піди…
Сміх ще віддай. І назовсім забудь пережите.
Ти так боявся вдихнути із щастям біди,
Що й не помітив, коли перестав просто жити.
