|
(вірш до картини)
Сьогодні я, прокинулась, тебе згадала,
Мабуть пейзаж навіяв, уздріла уві сні,
Вода дніпровська, відблиск сонечка ласкала,
Край неба захід, палахкотів, мов у вогні.
Скажи чому, це відбувається зі мною,
Тривожить душу набережна, змоклий причал,
На жаль, не стала, я жаданою весною,
Адже колись, ти мріяв, до рук взяти штурвал.
Річкові води, а пізніше й морські хвилі,
Все ж віддалили, тоді не розуміли ми,
Що ранні любощі з весною разом мліли,
Кохання спало в глибинних таїнах пітьми.
Штормове море, украло пахощі літа,
І безпросвітні ночі у змові з дощами,
Хоча на ранок, відтворила звук трембіта,
Але мости, давно зруйновані між нами.
Ніби чекали барвисту, золоту осінь,
Роки минули, на дні морському почуття,
Бабине літо збудило, криштальна просинь,
Навіщо знову, увірвався в моє життя.
Але ж не казка, щоб зустрітися зненацька,
А на яву, світла спалах сприйняти в очах.
Відчула ніжність, твоя вічна полонянка,
Згорю, як зірка, рішуче подолаю страх.
Тремтить все тіло, але ж чому лише нині,
Ми зрозуміли, що втратили кохання час,
Тебе збудили шторми, буруни і штилі,
Здолавши відстань, чарівність вод накрила нас.
Хоч вгамувати солодку пристрасть заважко,
Для двох сердець, накреслена долею межа,
Тож руйнувати сімейне щастя не варто,
Та мить весни-напій медовий, спитий до дна.
12.08.2025 р
ID:
1048387
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 26.09.2025 07:54:25
© дата внесення змiн: 26.09.2025 07:54:59
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
