Серце, повне почуттів
Світлих лиш, радіє
Цій природі, що без слів
Пишно так буйніє.
І життю радіє теж
Серце, і немає
Радості цій жодних меж.
І душа співає.
В ній природа почуття
Також викликає
Світлі протягом життя,
Що щомить минає
Через ночі, через дні,
Місяці та роки
У коханій стороні,
Де шумлять потоки,
Де співають солов’ї
З рання до смеркання,
Де діброви і гаї
Квітнуть… Почування
Й думи будять у мені
Всі вони веселі,
А натомість всі сумні
З голови-оселі
Й серденька мого женуть,
Звідки вже повіки
Більш до мене не прийдуть.
Радісні, мов ріки,
Протікатимуть в мені
Все без перестану,
Цілі ночі, цілі дні.
Разом з ними стану
Я одним, з’єднаюсь я
Й житиму чудово
З ними, доки смерть моя
Не прийде раптово.
Євген Ковальчук, 04. 10. 2021