Кохати — це перш за все віддавати.
Кохати — означає свої почуття, як річку,
З весняною щедрістю розплескати
На радість близькій людині.
Кохати — це тільки очі відкрити
І відразу подумати ще з зорею:
Ну чим би порадувати, обдарувати
Того, кого кохаєш ти всією душею?!
Кохати — означає пристрасно вести бої
За вірність і словом, і кожним поглядом,
Щоб були серця до кінця свої
І в горі і в радості вічно поруч.
А чи чекає кохання? Ну звичайно, чекає!
І ніжності чекає і тепла, але тільки
Підрахунків бухгалтерських не веде:
Віддано стільки-то, взято стільки.
Любов не скарбничка в шафовій імлі.
Пісні не властиво замикатися.
Кохати — це з радістю відгукуватися
На все хороше на землі!
Кохати — це бачити будь-який предмет,
Відчуваючи поруч рідну душу:
Ось книга — читав він її чи ні?
Груша... А як йому ця груша?
Дрібниця? Чому? Чому дрібниця?!
Адже іноді і краплею життя рятують.
Любов — це щастя вишневий стяг,
А в щасті дрібниць не буває!
Кохання — не суцільний феєрверк пристрастей.
Кохання — це вірні в житті руки,
Воно не боїться ні чорних днів,
Ні спокус, ні розлуки.
Кохати — означає захищати істину,
Навіть повставши проти всього всесвіту.
Кохати — це в горі вміти прощати
Все, крім підлості і зради.
Кохати — означає скільки завгодно разів
З гордістю витримати всі позбавлення,
Але ніколи, навіть у смертну годину,
Не погоджуватися на приниження!
Кохання — не веселий бездумний бант
І не докори, що б'ють під ребра.
Кохати — це означає мати талант,
Можливо, найбільший і найдобріший.
І до біса жалюгідні міркування,
Всі почуття зникнуть, як вода в пісок.
Тимчасові лише захоплення.
А любов, як сонце, живе завжди!
І мені наплювати на цинічний сміх
Того, кому зоряних висот не міряти.
Адже ці вірші мої лише для тих,
Хто серцем здатний любити і вірити!
*переклад віршу Эдуарда Асадова
Чому переклав? Відповім, бо твір прекрасний навіть російською мовою.
Перш ніж кидати в багаття твори написані на вашою мовою, задумайтесь, що ви втрачаєте, ваші ж твори теж хтось коне в це ж багаття.
Це як колись в в школі нас вчили не футболити шматочки хліба, бо колись це шмаень врятував чиєсь життя, можливо не було б його, то не було би й вас на білому світі.
Краса чарівної, чуттевої лірики кохання! 
дякую!
