у сонячній плямі,
що на килимі
намалювали прямі,
лише
крізь віконне скло
переломлені,
промені,
сидить кошеня,
і обережно
воно
хоче піймати
лапкою променя,
наче це —
розмотана нитка
зі золотого
на небі
клубка…
ловить і ловить
променя
наполегливе кошеня —
а як упіймає,
потягне і розсотає
небесне світило,
що нерозважно
до хати ввійшло,
переломившись
через прозоре
віконне скло…
весело
у забавній грі
необачній
космічній
невічній
нашій зорі…
...а може воно
ніжно торкає
струни
на невидимій
оку людському
прозірній бандурі?
чи
шестиструнній,
самотній-сумній,
що пам’ятає тебе —
гіта-рі?..
29.09.2025
