у сонячній плямі,
що на килимі
намалювали прямі,
лише
крізь віконне скло
переломлені,
промені,
сидить кошеня,
і обережно
воно
доторкнутися хоче
лапкою до проміння,
наче це —
яскрава нитка
зі золотого
на небі
клубка…
ловить і ловить
наполегливе кошеня
прозоре проміння,
а як упіймає —
ущент розсотає
небесне світило,
що нерозважно
до хати ввійшло,
переломившись
світлом
через прозоре
віконне скло…
весело
у забавній грі
необачній
космічній
невічній
нашій Зорі…
...а може, воно
доторкає ніжно
стру́ни
на невидимій
оку людському
прозірній бандурі?
чи
шестиструнній,
самотній-сумній,
що пам’ятає тебе —
гіта-рі?..
29.09.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2025
автор: Валя Савелюк