Малюй мене квітами, солодом їхніх прелюдій:
Ромашковим звоном і, часом, трояндовим сном.
Шиповані стебла, у затінку сонячних студій,
Розкажуть про небо з його нетривалим руном.
Малюй мене о́сінню, запахом теплої кави,
Сміливими водами, десь у незмінних лісах.
І стомлені очі, як прояв живої вистави,
З'єднають долоні на рідних, чужих полюсах.
Малюй мене шепітно, силою змінної далі,
Малюй божевільно, розкреслюй шалені штрихи...
Постав моє світло на власному терпко-роялі,
Немовби букет... із ромашок, троянд і вини...
16.09.2025
