Фрагменти з бабиної ложки
(Документальний серіал, якого боїться навіть Верховна Рада та Netflix)
Вибори на базарі, або як баба Галя у політику зірвалася
(Фрагмент шостий)
Десь у тихому українському селі…
Тихому, але не сьогодні.
Після кількох "прямих ефірів" з базару бабу Галю почали впізнавати не тільки свої, а й чужі. Спершу — продавці на сусідніх рядах, потім — райцентр, а далі, як водиться, дійшло й до політиків.
— Та це ж ви, Галино Степанівно, базарна блогерка? — підійшов якийсь мужик у костюмі й краватці.
— Я з партії "Справедливі кабачки". Ми хочемо вас у списки!
— В які ще списки? — насупилася баба. — Я собі одна в списках: "Галя+1 і півбазару".
Наступного дня на базарі вже зібрався натовп, бо баба Галя оголосила:
— Сьогодні в нас передвиборчі дебати! Кандидати, ставайте біля капусти!
Виступив перший:
— Я обіцяю дороги відремонтувати!
— А ти їх хоч раз латав? — перебила баба. — Бо я знаю, що твій кум тільки ями лопатою загортав.
Другий кандидат:
— Я підвищу зарплати!
— А чим? Ти ж у кредитах по вуха! — знову баба. — Дивіться, люди добрі, він навіть базарного рахунку оплатить не може!
Народ реготав, аплодував і кричав:
— Галю в президенти!
Увечері баба Галя вела "лайв" із хати. Перед нею — тарілка борщу, біля борщу — тарілка сала з цибулею і її улюблений "айфхфон".
— Людоньки, ви ж самі бачите: ніхто вам нічого не зробить, окрім мене! Якщо треба — я і на вибори піду. Але попереджаю: в моїй програмі буде пункт "кожній хаті — по банці огірків і по кілу "ходоногів" на вибори".
Чат вибухнув сердечками й смайликами.
До ранку в онучки Марійки телефон розривався:
— То правда, шо ваша баба йде в політику?
А сама баба вже писала лозунги на ватманах під стіною сараю:
"Голосуй за Галю — огірки в підвалі!"
"Голосуй за Галю — базар без печалі!"
"Голосуй за Галю — буде свято й далі!"
Базар після заяви баби гудів, як вулик на медозборі. Торгівці кричали, мов на весіллі, з кожного боку — то про свіжу рибу, то про "помідори без хімії, але з душею". А десь посередині, між капустою і помідорами, стояла баба Галя, випрямившись, як стовп електричний.
— Та що ви там мені "гречка, гречка"... — махала вона руками, ніби диригент у філармонії. — Гречка то для бідних політиканів! А я вам таке скажу: кожній хаті — по банці огірків і по кілу "ходоногів"!
— А шо то за "ходоноги"? — несміливо спитала якась бабця з кошиком.
— То, жіночко, ви, певно, молоді ще! — зітхнула Галя. — Ходоноги — то домашні курячі ніжки! Холодець з них — як золото в ложці!
Тут ряди вибухнули сміхом і оплесками. Навіть кури з пташиного ряду кудкудахкали так голосно, ніби зрозуміли, що йдеться про їхню політичну долю..
А в центрі того гудіння — баба Галя, в новій хустці, з айфхфоном у руці й вогником в очах.
— Слухайте сюди, громада! — вигукнула вона й видерлася на ящик з картоплею.
— Я рішила! Пора вже перестать просто сваритися на базарі! Пора… керувать державою!
Натовп завмер.
— Тобто… ви йдете в депутати? — несміливо запитала Марія з квіткового.
— В депутати?! — фиркнула Галя. — Та де там! Я йду в велику політику!
І не сама, а з партією.
Вона розгорнула плакат, намальований онукою фломастерами. На ньому великими буквами: "Майонез — понад усе!"
А внизу — намальований ходоног з короною.
— Це що, наш герб? — перепитав хтось із натовпу.
— Герб, прапор і символ нації! — гордо заявила Галя.
— Бо майонез усіх об’єднує! І якщо влада не може з’єднати людей, то хай хоч соус їх з’єднає!
Передвиборчий штаб відкрили прямо на базарі:
між ящиками з капустою поставили стіл — "кабінет міністрів", Арчик із ходоногами став міністром фастфуду, Марія з квіткового — головним дизайнером кампанії й розставила вазони для "політичної естетики", а сам базар урочисто перейменували в "центральну штаб-квартиру партії".
— Слухайте, — пошепки спитав дід Семен, — а хто у вас за фінанси буде?
— Я сама! — рішуче заявила Галя.
— Бо знаю, як не розтринькать бюджет на всякі глупства. Наприклад, на цукерки для депутатів.
Вечором у штабі зібрали хор бабусь, аби створити офіційний партійний гімн.
Баба Галя сама написала текст, щоб "не було, як у тих артистів, шо тільки гроші деруть".
Хор співав під акомпанемент каструль та ложок:
"Нас не зрадить майонез,
Галю він не підведе!
Буде соус і прогрес,
А без нього все не те!"
Арчик від емоцій так розчулився, що на ходу додав у хот-доги ще більше майонезу, мовляв, "на честь гімну". Люди аплодували, хтось навіть пускав сльозу… чи то від патріотизму, чи то від гірчиці.
Найгучнішою подією стали дебати з іншим кандидатом — місцевим підприємцем Миколою, який вважав себе серйозним політиком. Вони відбулися прямо біля прилавку з помідорами.
— Шановні виборці! — почав Микола. — Я обіцяю знизити тарифи та відкрити нову дорогу!
— Та ти спершу знизь ціну на помідори! — крикнула з натовпу Марія з квіткового.
Баба Галя не розгубилася:
— Мої люди! — розмахувала телефоном, транслюючи все в прямому ефірі. — Якщо я виграю, майонез буде в кожному домі, а соус безкоштовний для пенсіонерів!
Натовп вибухнув криками:
— Галя! Галя! Майонез!
Микола намагався щось сказати, але його заглушили оплески та звук каструль, якими баби били, створюючи "народний оркестр підтримки".
Вибори завершилися тріумфально. Галя не просто перемогла — вона стала легендою. А офіційні результати оголосили через прямий ефір у її Інстаграмі.
— Ось і все, громада! — сказала вона. — Тепер я не просто блогер. Я — ваш верховний майонезатор!
Арчик тихо шепнув:
— А можна я буду віце-майонезатором?
Галя великодушно кивнула:
— Можна, але майонезу на "ходоноги" не жалій! Бо без нього — ніякої демократії!
Мораль:
1. Політика починається там, де Галя бере в руки айфхфон.
2. Базар — то найчесніший парламент.
3. Передвиборчі дебати без борщу й ходоногів — то не дебати.
4. І головне: коли Галя йде у велику політику — депутати тихо моляться, щоб вона не увімкнула "прямий ефір".
Від автора
Отак, любі читачі, ви стали свідками того, як проста базарна жінка за день перетворилася на "верховного майонезатора" та зуміла перевернути догори дриґом не лише цілий базар, а й душі людські. Бо там, де політики роками втирають людям лапшу, баба Галя в одній руці тримає айфхфон, а в другій — ложку з борщем, і тим самим будує чеснішу демократію, ніж уся Верховна Рада разом узята.
Та хай там як, навіть майонезатору інколи треба відпочити. Адже не все життя можна махати плакатом із ходоногом чи співати гімн під каструлі. Є моменти, коли навіть героїня мусить подумати: а чи не час трохи пригальмувати?
Анонс наступного фрагменту
"Як баба Галя натомилася після виборів і виявила бажання поїхати в поліклініку здати аналізи, бо щось нутрощі стала відчувати"
Отже, в наступному епізоді ви дізнаєтесь:
Чому в реєстратурі поліклініки черга злякалась, коли побачила Галю з айфхфоном.
Як вона намагалася провести "дебати" з лікарем-терапевтом щодо черги й талонів.
І головне — чим закінчилась історія з аналізами: чи справді то нутрощі сиплються, чи то просто нерви після виборів і забагато майонезу в борщі. Бо політика політикою, а здоров’я — то святе. Навіть для верховного майонезатора.
Далі буде....
ID:
1048728
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Гумористичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Сільська лірика
дата надходження: 01.10.2025 12:24:23
© дата внесення змiн: 01.10.2025 14:08:06
автор: Svetoviya
Вкажіть причину вашої скарги
|
