Молю, щоб вертали тебе всі дороги,
"Дай витримки й сили!" — прохаю у Бога.
Щодня зігріваю в обіймах думками,
Ти в серці — мій воїн, хоч відстань між нами.
Життя опинилось між пеклом і раєм.
Живим повернися додому, благаю.
Чекаю на тебе й плекаю надію,
Що сили Небесні здійснять щиру мрію.
Кохання моє — то незрима підмога,
Щоб зникли на серці журба та тривога.
Й коли серед вибухів тиша озветься,
Хай віра в долонях твоїх засміється.
Здригається небо, та обрій палає,
Ніде порятунку, здається, немає.
Там кожен удар — то чиясь тяжка мука:
Сьогодні вцілів, а за крок — снують круки.
Та Ангели поряд стоять за спиною,
Невтомно крокують весь час за тобою,
Такі собі справжні — вони тут існують,
Святі охоронці постійно чатують.
Мій ніжний, незламний, міцний, наче криця,
В цю ніч тобі знову спокійно не спиться.
Хай куля обходить тебе стороною,
Скінчиться весь жах — той, що зветься війною.
Ніхто наперед свою долю не знає,
Та тільки тоді, коли сум душу крає.
Ми віримо в день, що розвіє тривогу,
В щасливе майбутнє, святу Перемогу.
© Тетяна Купрій, 2025.
ID:
1048162
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 22.09.2025 16:43:39
© дата внесення змiн: 22.09.2025 16:47:53
автор: Тетяна Купрій - Кримчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
