Напевно б написала про кохання,
Та квітка пізня зацвіла,не рання,
Напевно б написала я про вірність,
Але мене дивує лише щирість.
Бо щирості,на жаль,стає так мало,
Тому й кохала,наче й не кохала,
І молодість швиденько промайнула,
Якщо й кохала,то давно забула.
Життя-театр,а ми актори хворі,
Життя -роман написаний для долі,
Воно яскраве,довге і коротке,
Комусь гірке,комусь таке солодке.
Хтось все життя карабкається вгору,
Хтось набиває хату та комору,
А хтось сміється сонечку і вітру,
І так життя й проходить непомітно.
16.09.2025 р.
