Потягував Юнг люльку на балконі,
Вдихаючи все глибше тіней дим
І думав про життя і смерть про їх кордони,
Й про образи буття і роль свою у тім...
З вікна навпроти Фрейд на нього подивився,
Побачив на обличчі Юнга ту задуму і печаль,
І аналізувати все знову заходився,
Поринув в роздуми про сни, табу і жаль...
А знизу в натовпі спішив кудись Ананьєв,
Мабуть до банкомату, бо зарплати час...
Про себе говорив мотиваційну мантру,
Про позитивні архетипи, що є в кожному із нас...
