Війна, як злодійка проникла
В родину кожну, мирний дім. *
Все, що святе було, - вщент зникло,
Четвертий рік царює... Втім,
Плюндрує, нищить, грабить нині
І надра вже віддай усім.
Бо ласе те, що в Україні,
Руїн і тих замало їм.
З дитинства згадуємо казку *
Про ту зажерливість таку :
Де Баба просить Діда, Липку
Зробить, щоб всі були в страху.
Спочатку - воза, коня, хату,
Ще військо, гроші, щоб були.
Замало... Ворог хоче мати
Всю Україну, а раби
під гнітом і в страху жили.
Народ складав казки чудові
З повчальним змістом, бо такі :
Зажерливі, як путінвови, -
Владики, думають, земні.
Не вдасться потопити в крові
Хоч апетити чималі.
Вічні диктатори - "герої"
Не довго будуть на землі.
Прийде кінець - сумна розв'язка,
Тому і ярість тут така.
Царька того загонить в пастку
Нещадна помста Малюка.
Настане час новітню казку
Вже буде знати цілий світ.
Що ж досягнув? Скажіть, будь ласка,
Загарбник, вбивця і садист...
Бо дух народу не зламати,
Ми на своїй святій землі!
І згинуть орки-супостати
Казки напишемо нові.
* мирний дім - тут глибше розуміння - Україна.
* використала українську народну казку
"Казка про липку і зажерливу бабу".
