Опівночі тебе не буде.
Опівночі вмирають люди.
Повітря покине груди
Й опісля тебе забудуть
На завжди чи на хвилину.
Лишились лише атрибути.
Минуле з тобою загине,
А може, ти незабутній,
І подих мав якийсь сенс,
Слова були все ж важливі.
Ти – ланка землі і небес,
Утопія щастя на ниві
Життя і життєвих дрібнот –
Це, мабуть, не відкриття.
Може, смерть складається з нот,
Які пишуться ще за життя,
І бемоль прошепоче зловісно,
Що тягар на півтону із пліч,
І почуєш повністю пісню,
Коли серце зупиниться в ніч.
