Руки і плечі, як зламані віти.
Очі зів'яли, як лист восени.
Нікуди час із собою подіти -
Не заховатися навіть у сни.
Від лабіринтів думок тільки втома.
Зникли ключі від веселих подій...
Я заховалась від Всесвіту вдома -
Більше на нього немає надій.
Липа цвіте і п'янить ароматом,
Та цьогоріч його присмак гіркий.
Все за хвилини змінилося,
Раптом...
Більше не чути нам сміх твій дзвінкий...
