ілюзії розтрощені у пил
свідомості зруйновано структури
в порожнє небо без надій перил
крізь оптоволоконні партитури
поволі суне черга млява ця
під каптуром пост-іронічний вишкір
у кожного тотожного мерця
чий бог пройшов утробний темний вишкіл
<
ти серед них_ короткий подих/крик
на фосфорний мало не повний місяць
вагався_ та за вічність миті звик
ні золоті, ні ламані не бісять
хрести_
хрустять сухі слова
молитви жар роз'їв вуста холодні
душі твоєї пар на дні безодні
де вигниє на палі голова
<
скрижалі кам'яні_ лиш Так і Ні
на тих скрижалях вибито не нами
статисти гри_ байдужі свідки драми
тримають рівновагу на струні
що напнута поміж гранітних скель
на вицвілому тлі пустелі віри
це лиш одна із тисячі пустель
на власну тінь нацькованого звіра_
