Неважливий твій натиск на мої ключиці
Надважкий твій погляд повз мене, в криниці
Десь там, пісочних життів, не моїх
Десь там недоступних тобі буттів
Неважливі любові що були до мене
Неважливі слова, що лунали до мене?
Ти викрав, ти вкрав, згусток любові
Що я так плекала, ростила в собі
Ти дивився і бачив, її у мені
Мене у ній, ти ніби жадний ласун
Що ніяк не зупиниться
Вічним згубним бажанням п’ядун
Ти немов той кіт, ласкаєшся тут
А завтра вже біжиш до її стіп
Ти ніби те пекло, до якого ідеш
Бо віриш, там обіцяний рай
Неважливі поцілунки що стікали по тілу
Бо я була тобі лише тілом!
Бо я була лише сумом за нею
А ти пожирав мене диким звіром
Я так набагато більше ніж сум за минулим
Я сутність, я єсть, я тут, я миттєвість
А ти облизуєш губи, жалієш себе
Виправдовуєш свою надщербленість
Біля тебе жінкою не бути
Біля тебе нею, не стати
Ти вічний сум, меланхолія
Я хаос, я веремія
А ти хочеш тишу, хоч брешеш собі
Бо там все так звично, так просто
О Данте, Далі, Муракамі, Пікассо,
Він навіть при вас би страждав за Лега́то
