Він не говорив слів,
він просто пропонував тіло, яке запитувало,
бо не знав, що бажання - це запитання,
на яке немає відповіді,
листок, для якого немає гілки,
світ, у якому немає неба.
Смуток шукає свій шлях між кістками,
розростається у венах,
доки не явиться у шкірі
фонтанами мрії,
ставши плоттю, яка сумнівається в хмарах.
Досить випадкового дотику,
миттєвого погляду серед тіней,
щоб тіло розкололося навпіл,
жадаючи прийняти в себе
інше замріяне тіло;
половина і половина, мрія і мрія, плоть і плоть,
рівні за формою, рівні в коханні, рівні в бажанні.
Навіть якщо це тільки надія,
бо бажання - це запитання, на яке ніхто
не знає відповіді.
Luis Cernuda No decía palabras
No decía palabras,
acercaba tan sólo un cuerpo interrogante,
porque ignoraba que el deseo es una pregunta
cuya respuesta no existe,
una hoja cuya rama no existe,
un mundo cuyo cielo no existe.
La angustia se abre paso entre los huesos,
remonta por las venas
hasta abrirse en la piel,
surtidores de sueño
hechos carne en interrogación vuelta a las nubes.
Un roce al paso,
una mirada fugaz entre las sombras,
bastan para que el cuerpo se abra en dos,
ávido de recibir en sí mismo
otro cuerpo que sueñe;
mitad y mitad, sueño y sueño, carne y carne,
iguales en figura, iguales en amor, iguales en deseo.
Aunque sólo sea una esperanza,
porque el deseo es una pregunta cuya respuesta nadie sabe.
ID:
1041323
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 09.06.2025 17:30:18
© дата внесення змiн: 09.06.2025 17:30:18
автор: Зоя Бідило
Вкажіть причину вашої скарги
|
!Ніхто б не здогадався. А вірш такий чудово сюрреалістичний:
