В обіймах першого тепла,
Ніжусь на весняній полонині.
Тьохкає поруч пташечка чудна,
І я щаслива в цій годині.
Тихенько з вітром розмовляю,
Про вроду і могутність гір.
Його долоні теплі відчуваю,
Лоскоче й кличе у любові вир.
У тиші чую голос серця і душі,
Уявами вище хмар злітаю.
Залишуся тут до першої зорі,
Насолоджусь,помрію,погадаю.
Пригорнуся до землі в обійми квітів,
Вдихну шлейф ароматної весни.
Вони світло й сила моїх заповітів,
Любити й шанувати все,що на землі.