Я все ще прагну сонця і весну,
Чекаю на листа твого надвечір
Як звістку з голубом раптову з порожнечі,
Як на додачу тишу голосну,
Що з безтурботності дитинства й поготів
Бринітиме як хвилі променисті
В мені життям із недолугих слів,
В кімнаті темній, де не має місця,
Щоб мати силу вийти до води,
До простору, де розум не неволя
Де звук дзвінкий майбутньої доби,
Ще не отруєний звабливістю сваволі.
Все додаю до гілля жовтий мох,
Як слід себе в тобі, щоб не спинитись ,
Щоб мати змогу ту - злетіти й не розбитись
в останню мить розділену на двох…
https://www.youtube.com/watch?v=rj3IbZV_YQM
