Світлій пам'яті МАМИ у День народження, присвячую
Нема Вас, матінко, нема…
Розмова ця лише з душею.
У час такий – моя німа,
А Ваша – сяє нам зорею.
Стежки в скорботі заросли,
Де роси мили Ваші ноги...
На зустріч сонцю ними йшли,
Розвіять в полі всі тривоги.
І в вишні тріснула кора,
Що Вас манила білим цвітом...
Невже і їй прийшла пора
Вже попрощатись з білим світом?...
Нема калачиків в вікні...
О, як же квіти Ви любили!...
Чи сняться Вам тепер вони?...
В житті несли лиш втіху й сили.
Нема Вас, матінко, нема...
А я вітаю!... Знову й знову...
Хоч смуток серце обійма,
З букетом йду я на розмову...
Л. Таборовець
